Візуальна поема в сетингу темної казки.

«Не знаю… дивне відчуття, немов я знав тебе раніше.
Лиш Відьма вільна в світі цім, а ми по колу бродим вічнім.
Вмираємо ми без упину, все забуваємо і знов.
Сліпі котята у тумані, що ходять манівцями вздовж».

Дві кінцівки