Роботризна

У світі, де вітер розвивається над тисячами й тисячами хрестів, а дні сталевих сердець добігають свого існування, гра «Роботризна» розкриває перед нами сторінку незвичного пост-постапокаліптичного пейзажу майбутнього. Це насправді не просто гра, це подорож у вир роздумів і емоцій роботів, які волею обставин стали останніми вартовими надії на виживання кінцевого витка цивілізації, чи то пак його продукту. Глибока рефлексія про межі істотності поєднується з величезним пропрацюванням деталей та вражаючим звуковим супроводом. Покладаючи власну долю на плечі електронного супутника Ме Тал 6897, ВЕЛ 159 разом з гравцями переживає насичену історію, яка розкривається через призму механічних очей. Погруження в світ робота відбувається так натурально, що майже відчуваєш холодний метал на шкірі та заворожено спостерігаєш за подіями очима сталевого електробота. Передача від першої особи додає певної інтимності, поглиблюючи зв'язок між гравцем та Ме Тал 6897. Величезну роль у відтворенні атмосфери гри відіграє повна озвучка. Щоразу, коли робот відкриває для себе новий куток цього покинутого світу, ми спільно з ним радіємо або ж засмучуємось, чи просто не маємо достатньо даних для відповідної реакції. Ми роздивляємося вітрини зруйнованих будівель, спостерігаємо за шурхітливими вітряками і переживаємо його радість від відкриття нових горизонтів, де десь за річкою майорить омріяна теплова електростанція. Ми маємо можливість відчути не лише механічні рухи під час налаштування камери, а й внутрішні коливання його душі, коли він поступово відкриває для себе емоції, що здавалися недосяжними. На додачу до унікального ігрового досвіду, гра містить пропрацьоване та дуже стильне інтерактивне ігрове меню та чудові опціональні вікна до нього. Одним з важливих аспектів гри – є можливість впливати на хід розвитку історії. Три різні фінали дозволяють гравцеві обрати свій власний шлях. Відчуття персональної відповідальності за долю Ме Тал 6897 та ВЕЛ 159 заворожує, а вибір між звільненням від страждань і пошуком нових можливостей стає справжнім випробуванням духу. Відображення почуттів та думок персонажів через їхні вирази обличчя та рухи демонструє високий рівень дизайну героїв і робить їх дуже насиченими та наповненими. Від важкого бременя меланхолії до легкості миті надії – кожен нюанс допомагає нам краще зрозуміти їхні мотивації, а підкреслення значущості кожного кроку робить цю подорож ще захопливішою. «Роботризна» – це гра, яка залишає свій слід у серці та наштовхує на філософські роздуми про те, що робить нас справжніми людьми, а також наскільки цінними є подальші кроки у незвідане. Дякую Вашій команді за неймовірний ігровий досвід.

У цієї гри мабуть найкращий інтерфейс з усіх ігр джему! Є правда один невеличкий баг у головному меню(я показував його в проходженні на ютубі), але то не суттєво.

Головна проблема, як на мене - це затягнутий початок та відсутність динаміки в сюжеті. А якщо говорити про плюси - дуже сподобалася музика та озвучка в грі, класно, що є інтерактивні елементи та варіативність! Бажаю авторам успіху в подальших проектах!

Цікава гра і цікаві враження від неї. Надзвичайно якісна візуальна частина: сподобались фони, особливо вершина вітряка і дорога до міста, від якої аж мурашки по шкірі пішли. Юай професійного рівня, підозрюю, що найкращий в цьому джемі. Стосовно музики важче сформулювати свою думку. Кожен трек по окремості мені дуже сподобався, але більшість гри було відчуття що саундтрек трііішки не вписується в атмосферу… Але можливо це справа смаку

Задум і сам сценарій мають величезний потенціал, але думаю через часові рамки джему можливо(?) не вдалось реалізувати задумане повністю. Є відчуття, що історія лише напіврозкрита і ще є простір для дослідження стану головних героїв і їхніх способів примирення з ситуацією. Я думаю в гри хороший потенціал стати якісним і щемким проектом, якщо трішки розширити і доробити історію поза джемом.

Але враховуючи джемні обмеження, можу сказати, що в загальному гра мені сподобалась, особливо в плані продакшену. Поки що можу згадати лише одну новелу з джему, яку зроблено зі схожем рівнем якості. Дякую і удачі з майбутніми проєктами!

п.с. поки так і не зрозуміла, як саме вийти на третю кінцівку, потім спробую ще раз перепройти)

Гра просто відвал всього, скільки емоцій я відчув просто читаючи, дуже розумно створений геймплей, я так розумію кінцівка залежить від того як ти взаємодієш зі світом? це дуже клевер, бо ми граємо за робота і по суті якби він не взаємодіяв зі світом це означало би що він не має достатньо почуттів щоб відчувати і аналізувати і все таке, отже капець як мене вразило!! Я не думаю, що сюжет та гра сама по собі не закінчена, я вважаю, що цього достатньо: ми маємо інтро, ми маємо карактер девелопмент, ми маємо проблеми і маємо рішення, а інше вже залишається нашій уяві, і цього дуже складно досягти в своєму проєкті, тому ну молодці!!! Музика технічно просто бомба, але дійсно на початку було важко до неї пристосуватися, але я відчув градацію музики що була паралельна карактер девелопменту робота: що більше він відчував емоцій, тим емоційно наповненою ставала музика і це також дуже клевер!! вона супер вайбова і продакшн на висоті!! я впевнений якимось чином ця гра щось в мені змінила, і я вам дуже дякую за вашу роботу!!! Не зовсім зрозумів чим була показана віртуальність (може Чорнобривкою), сподіваюсь що я пройшов гру належним чином і не роблю поспішних виводів, ще раз дякую за роботу і бажаю вдачі у наступних проєктах!!

Перед тим, як писати відгук, ще раз перечитали опис. Гра три кінцівки? Як? Я здогадуюся, але все одно цікаво, адже прямих виборів не було.

Тепер почну з початку. Головне меню шикарне. Спочатку в мене було питання: "А де налаштування?", але дуже швидко все розумієш і... вау. UI взагалі поки що один з найкращих, що я бачили серед пройденних проєктів на джемі, дуже цікаво зроблено.

Озвучка зроблена добре, занурює в атмосферу.

Музика спочатку в мене викликала питання, адже тут начебто пост-апокаліпсис, а вона досить позитивна, але ще один приклад того, що не варто судити. Далі звук ідеально задав настрій. Дуже сподобався загальний вайб від музики.

Візуальна частина в саме серце. Всі, хто над цим працював, постаралися дуже добре. Фони це просто окрема любов, особливо в місті. Я як зозуміли, що всі ці рамки це лише частина інтерфейсу, почали на H роздивлятися кожен фон. Дуже передає цю постапокаліптичну атмосферу, дуже пусто,  кольори ненасичені, не наповнені життям, що тут є абсолютно ідеальним. Ще окреме місце в моєму серці займає електробот, враховуючи його візуальну частину. Дуже дякую, що ви зробили можливість роздивитися його ближче, адже дивитися там дійсно є на що. Особливо мені сподобалося, коли він був злий, між лампочками з'явився струм (напруга емоційна і напруга буквально, цікаво вийшло.)

Ґеймплей - бомбезно. Поняття не маю, як ви це зробили, але результат вражає. Подивитися на світ від обличчя головного героя буквально це щось. Також це додаткова можливість оцінити роботу художниці фонів. Ще не знаю, до якої колонки це віднести, але це великий плюс, що показники в верхньому правому куті не просто були прикрасою, а дійсно змінювалися. 

Й перед найдовшою частиною мого відгуку, я хочу розповісти про недоліки, які я знайшли. Вони не вплинули на мій досвід, просто моє прискпливе око їх бачить, і на мою думку, буде корисно знати, що щось таке є. Перше, це при можливості розгледіти дорогу на місто, якщо опуститися в самий низ, кінецт трішки обривається. Не певні, що це було задумано.

Також в одному в моменті текст заліз тіршки за білий ефект і було важче прочитати. Знову ж таки, це дрібничка, вона нічого не зіпсувала, вона просто є.

І іноді зум трішки глючив, спокійно в будь-яку точку не наблизиш, але це теж не сильно вплинуло на загальне враження.

Тепер те, що вразило мене найбільше - сюжет. Казатиму за кінцівку, на яку я натрапили - електробот з Чорнобривкою вирушили до ТЕС. По-перше, виникла в мене цікавинка, я одразу не зрозуміли, що ВЕЛ159 це частина того, що бачить бот, а я граю за бота. І я задавалися питанням, чому Чорнобривка має такий особливий текстбокс. Тепер, нарешті, за сам сюжет. Весь час в мене було відчуття, що це демо для проєкту, який потенціал бути довшим, що це все, це лише початок. Мені здається, що якщо "повна" версія буде, то можна розширити дослідження міста, оці залишки людського життя, від котре, на думку електробота, сильно залежитьь його власне. Шлях до теплостанції, сама теплостанція, що буде після цього. Я бачу в цьому всьому такий потенціал, що от все тільки починається, вся історія ще попереду. І темп подій, це не було поспішно розповісти все за обмежений час, це все було таким, помірним за темпом початком чогось великого. Я не знаю, чи плануєте ви продовжувати розвивати цю ідею, але якщо так, я з радістю на це подивлюся.

Сподобався розвиток електробота. На початку він ледь щось казав і думав, що сам нічого не може, а вже в кінці (принаймні в тому, на котрий я вийшли) він сам приймає рішення і відстоює свою думку. До речі, також було б цікаво дізнатися, як наявність серця впливала би на подальший шлях і поведінку робота. Чорнобривка теж така цікава персонажка, загадкова, місцями неоднозначна (ближче до кінця в мене після кожної її нової репліки генерувалася нова фан-теорія). Взагалі, мені здавалося, що вона так проти кидати вітряки, тому що вона не хоче, аби електробот йшов, адже це її життя і вона не хоче помирати. Як Чорнобривка сказала сама, вона трішки егоїстична, і це все так цікаво бачити в... людині? Лисиці? Програмному забезпченні? Під кінець мої думки з ботом збігалися, я про щось думаю, і тут він про це каже (знайшли споріднену душу).

Я не скажу, що мали дуже сподівань, особливо враховуючи, що початок був досить повільний (так як зазвичай на джемі ігри короткі і всі намагаються, розповісти історію за обмежений час, темпи розвитку сюжету швидкі). Але, проходячи гру далі, я розумію, що... мені подобається. Мені подобається. Мені б, можливо, хотілося б побачити більше по цій грі, більше по цій історії.

Дякую усій команді за тяжку роботу і за результат цієї праці. Бажаю успіхів в подальших проєктах.